Ім’я хоста (Hostname)

Кожному компоненту в мережевій інфраструктурі, будь то комп’ютер, сервер або принтер, присвоюється унікальний ідентифікатор. Це робиться для спрощення взаємодії, адже запам’ятати довгі числові IP-адреси надзвичайно незручно. Саме тому була створена система, яка дозволяє використовувати зручне для читання ім’я хоста замість складних цифрових комбінацій, що робить адміністрування інтуїтивно зрозумілим.

Як функціонує хостнейм?

Принцип роботи базується на системі доменних імен (DNS). Коли користувач вводить у рядок запиту певне ім’я хоста, DNS-сервер знаходить відповідну IP-адресу. Цей процес розпізнавання імен забезпечує швидкий та коректний зв’язок між вузлами в локальній або глобальній мережі. При зміні системного ідентифікатора DNS-сервери оновлюють свої записи, щоб запити надалі направлялися на правильний пристрій.

Різниця з доменним іменем

Важливо розрізняти ці поняття. Хостнейм — це «особисте» ім’я конкретного пристрою в межах однієї мережі. Натомість доменне ім’я (наприклад, google.com) — це глобально унікальна адреса, що представляє весь вебсайт або сервіс в інтернеті. Псевдонім вузла повинен бути унікальним лише в межах своєї підмережі.

Особливості

Використання таких системних псевдонімів має як переваги, так і недоліки.

Переваги. Основний плюс — легкість розпізнавання пристроїв і простота запам’ятовування порівняно з IP-адресами. Це особливо ефективно у великих корпоративних середовищах.

Недоліки. Для початкового налаштування потрібні певні технічні знання. Стабільність роботи напряму залежить від доступності DNS-серверів. Система менш ефективна в середовищах, де IP-адреси змінюються надто часто.

Приклад використання

Припустимо, ви назвали свій робочий ноутбук «Analytics-PC». Це і буде його ім’я хоста. Коли комп’ютер під’єднається до офісної мережі, інші співробітники зможуть знайти його саме за цим псевдонімом, а не за тимчасовою IP-адресою.