JSON

Коли серверу потрібно поговорити з браузером, їм потрібна спільна мова. Простий. Зрозумілий обом. Такою мовою стала об’єктна нотація зі світу JavaScript. Це легковажний формат обміну даними, який сьогодні є основою більшості API, файлів конфігурації та баз даних. Сила JSON – у простоті, читальності та універсальній підтримці.

Що таке JSON?

У основі це текстовий формат для структурування інформації. Вся логіка будується на парах “ключ: значення”. Ключ – це завжди рядок у лапках, що описує суть даних. Значенням може бути будь-що: текст, число, булево значення (true/false), масив і навіть інший, вкладений об’єкт.

І хоча синтаксис родом із JavaScript, сам формат давно став незалежним. Його розуміють усі сучасні мови програмування, від Python до Java. Це робить його ідеальним посередником для швидкої передачі даних між веб-сервісами, мобільними програмами та серверами.

Синтаксис та структура

Синтаксис цієї нотації є суворим. Жодних вольностей.

• Об’єкти полягають у фігурні дужки {}.
• Масиви (списки однотипних елементів) – квадратні [].
• Ключі – це завжди рядки, і вони обов’язково беруться у подвійні лапки.

Будь-яке відхилення від цих правил робить файл невалідним. Парсер просто не зможе його прочитати. Така строгість гарантує, що дані, надіслані однією системою, будуть безпомилково зрозумілі іншою.

JSON чи XML?

Головний конкурент цього формату – XML. Обидва вирішують завдання серіалізації даних, але підходять до неї по-різному. XML використовує громіздку структуру з тегами, що відкривають і закривають, тоді як тут все будується на лаконічних парах «ключ: значення». У результаті він виходить не лише компактнішим, а й на порядок легшим для людського сприйняття.

Приклад

Найпростіше зрозуміти структуру на живому прикладі:

codeJSON

{ 

“name”: “Alice”, 

“age”: 25, 

“city”: “London”

}

Перед нами простий об’єкт, що описує користувача. Три ключі, три значення. Все наочно та без зайвих символів. Саме ця простота і зробила його стандартом обміну даними між додатками.